Пам'ятка

Пам'ятка «Що повинен знати педагог, який виховує обдаровану дитину?»

• У талановитої дитини відразу помітні тонка спостережливість, зосередженість, посидючість, уміння наполегливо переслідувати поставлену мету, самостійність і незалежність у діяльності.
• Немотивований тиск та примус, нав'язування занять затримують прояви справжніх природних нахилів.
 • Занадто рання спеціалізація та «професіоналізація» збіднюють особистість. Необхідно гармонійно розвивати сукупність тілесних, душевних і розумових сил, які становитимуть реальну користь у житті, допоможуть вихованцеві посісти достойне місце в суспільстві.
• Талановитій дитині необхідно надавати не тільки свободу самодіяльності, а й можливість у певних межах обговорювати з дорослими свої наміри. У результаті виробляється самоповага та здатність критично оцінювати свої здібності й дії.
• Інтенсивному розвитку природних задатків допомагають ознайомлення з різноманітною діяльністю, глибокі й помірно численні враження. Потрібні для творчості фарби, звуки, форми, рухи талановиті діти знаходять у спілкуванні з природою, яка пробуджує мислення, уяву, творчість.
 Цікавий матеріал, який можна використати як доповнення до наведених вище порад учителям і батькам, містять сучасні дослідження, проведені відомим психологом А. Баркан із питань виховання обдарованої дитини:
1. Важливо не ігнорувати унікальності такої дитини, проте й не висловлювати надмірних захоплень її обдарованістю, не перетворювати життя дитини на інструмент задоволення батьківських амбіцій.
2. Природна допитливість обдарованих дітей є причиною безлічі запитань, якими вони «замучують» дорослих. Особливо складно з такими дітьми в школі. їх намагаються порівняти з іншими, підігнати під зручний стандарт звичайного, слухняного учня. Ось чому так часто ті, кого в дитинстві називають «вундеркіндами», з віком стають звичайними прагматичними людьми, які нічого оригінального, нового не створюють, а їхні досягнення не відповідають рівню їхніх здібностей.
 3. Необхідно створювати всі умови для розвитку таланту, але не нав'язувати дитині своїх захоплень та інтересів, не культивувати необхідності будь-що досягти неперевершених результатів, не перевантажувати, не змушувати постійно займатися улюбленою справою, бо це може відбити бажання цікавитися улюбленим заняттям, стати причиною неврозу або розвинути в дитині пихатість та претензійність.
4. Намагатися зменшити надмірну вразливість обдарованої дитини, вчити її гідно програвати і не сприймати невдачу як трагедію, володіти емоціями, робити все, щоб дитина не занижувала самооцінки і водночас не виставляла на показ свою обдарованість.
 5. Допомагати їй налагоджувати нормальні стосунки з дорослими і дітьми.
6. Якомога більше приділяти уваги її фізичній активності.