11.05.2020
ЛЕКЦІЯ
Тема. Дієслово як частина
мови. Дієслівні форми (неозначена, особові, безособова на – но, –то,
дієприкметник, дієприслівник)
Дидактична мета заняття: навчити учнів
розпізнавати дієслівні форми, визначати їхню роль у реченні.
ДІЄСЛОВО ЯК ЧАСТИНА
МОВИ. ДІЄСЛІВНІ ФОРМИ
Дієсловом називається
частина мови, яка означає дію або стан предмета і відповідає на питання що
робить (робив, зробив, робитиме, зробить, робив би, зробив би тощо) предмет?
що з ним робиться (робилося, робитиметься, зробиться, робилося б,
зробилося б тощо)? Наприклад: читає, читав, прийшов,
малюватиму, морозило тощо.
Дієслово може означати
|
|
переміщення у просторі
|
бігти, йти
|
процес мовлення
|
говорити, теревенити
|
стан свободи чи предмета
|
сидіти, висіти
|
ставлення до когось або до чогось
|
ненавидіти, кохати
|
конкретну фізичну дію
|
вмиватися, читати
|
процес мислення
|
думати, мудрувати
|
бажання
|
хотіти, прагнути, воліти
|
зміни
|
молодіти, сивіти
|
процес сприйняття органами чуття
|
бачити, чути, нюхати
|
Дієслово в реченні найчастіше виконує функцію присудка:
Про все ти співаєш: про сльози і сміх,
Про молодість, битвами грізну...
Про молодість, битвами грізну...
В.Сосюра
Види дієслова
|
||||||||
|
Дієслова бувають перехідні та неперехідні.
Перехідні дієслова означають дію, що переходить або спрямована на предмет.
Неперехідні дієслова означають дію, що не переходить на предмет.
Перехідні дієслова
|
|
при них стоїть прямий додаток,
виражений іменником (займенником) у знахідному відмінку без прийменника |
доглядати сад,
відвідати друга |
із значенням частини від цілого
|
насипати цукру,
випити кави |
вимагають форму родового відмінка
(без прийменника) при запереченні |
не знайти підтримки,
не побачити подруги |
Неперехідні дієслова
|
|
не вимагають додатка
|
стояти, плакати
|
усі дієслова з постфіксом -ся(-сь)
|
розрісся, хвилюватися
|
Способи дієслів
|
|
дійсний
означає дію, яка відбулася, відбувається чи відбуватиметься.
Змінюється за часами, числами й особами (у теперішньому, майбутньому часах) та за родами (у минулому) |
знати, писав, робитиму, хочу
|
умовний
означає дію, можливу, за певної умови або бажану.
Змінюється за числами, а в однині – й за родами). Твориться додаванням до форми минулого часу частки б (після голосного), би ( після приголосного) |
хотів би, написав би
|
наказовий
означає наказ, прохання, побажання, пораду, заклик до
виконання дії. Змінюється за числами й особами. В однині мають форму 2-ї а в множині – форми 1-ї та 2-ї особи |
прийди, працює, хай (нехай)
|
Запам’ятай!
Наказовий спосіб дієслів твориться таким чином:
Особа
|
Однина
|
Множина
|
перша
|
хай скаж-у, нехай глян-у
|
скаж-імо, глянь-мо
|
друга
|
скаж-и, глянь
|
скаж-іть, глянь-те
|
третя
|
хай скаж-е, нехай глян-е
|
хай співа-ють, нехай глян-уть
|
Часи дієслів
|
|
теперішній
означає дію, яка, відбувається постійно або в момент мовлення
|
пишемо, гуляю
|
майбутній
означає дію, яка відбуватиметься чи відбудеться в майбутньому
|
зроблю, працюватиму
|
минулий
означає дію, яка вже відбулася в минулому
|
мав, писав
|
Запам’ятай!
1. Дієслова минулого часу змінюються за числами, а в однині – й за родами: мали, бігла, бігло.
2. Дієслова теперішнього і майбутнього часів змінюються за числами та особами. Дієслова
недоконаного виду мають просту і складену форми майбутнього часу, дієслова доконаного виду
– лише просту форму. Дієслова доконаного виду майбутнього часу мають ті самі особові
закінчення, що й дієслова недоконаного виду в теперішньому часі:
Особа
|
Однина
|
Множина
|
перша
|
скаж-у, зробл-ю
|
скаж-емо, зроб-имо
|
друга
|
скаж-еш, зроб-иш
|
скаж-ете, зроб-ите
|
третя
|
скаж-е, зроб-ить
|
скаж-уть, зробл-ять
|
3. Проста форма майбутнього часу дієслів недоконаного виду утворюється приєднанням до
інфінітива особових закінчень:
Особа
|
Однина
|
Множина
|
перша
|
писати-му, читату-му
|
писати-мемо, читати-мемо
|
друга
|
писати-меш, читати-меш
|
писати-мете, читати-мете
|
третя
|
писати-ме, читати-ме
|
писати-муть, читати-муть
|
4. Складена форма майбутнього часу дієслів недоконаного виду утворюється за допомогою
особових форм допоміжного дієслова бути та інфінітива основного дієслова:
Особа
|
Однина
|
Множина
|
перша
|
буд-у писати
|
буд-емо писати
|
друга
|
буд-еш писати
|
буд-ете писати
|
третя
|
буд-е писати
|
буд-уть писати
|
5. Іноді в українській мові вживається давноминулий час, що означає минулу дію, яка передувала
іншій минулій дії. Виражається він дієсловом бути в минулому часі + дієслово минулого часу:
був написав, була зробила.
Дієвідміна дієслова
|
||||
|
Запам’ятай!
1. До I дієвідміни належать дієслова:
– з односкладовою основою: мити, лити;
– з суфіксами -ну-, -і-, -а-, що не випадають в особових формах: біліти, грати;
– з основою на приголосний: нести, могти;
– з основою на -оро-, -оло-: побороти, колоти;
– дієслова хотіти, іржати, ревіти, сопіти, гудіти та ін.
2. До II дієвідміни належать дієслова:
– з суфіксами -и-, -і-, -ї-, які випадають в особових формах: клеїти, сидіти;
– з суфіксами -а- після шиплячих та й, який випадає в особових формах: кричати, стояти;
– дієслова спати, бігти та деякі ін.
3. Окрему групу становлять дієслова дати, їсти, вісти (яке в сучасній українській літературній
мові вживається лише з префіксами: відповісти, розповісти) і бути.
4. Від дієслова бути в теперішньому часі вживається лише форма є (часом у мові поезії для 1-ої
та 3-ої особи однини – єсть; іноді вживаються архаїчні форми: для 2-ої особи однини – єси,
a для 3-ої особи множини – суть).
Дієслова I дієвідміни у теперішньому часі мають таку систему закінчень:
Особа
|
Однина
|
Множина
|
перша
|
чита-ю, пи-шу
|
читати-ємо, пиш-емо
|
друга
|
читати-єш, пиш-еш
|
чита-єте, пиш-ете
|
третя
|
читати-є, пиш-е
|
чита-ють, пиш-уть
|
Запам’ятай!
У розмовному й поетичному мовленні іноді опускають закінчення -є дієслів, що мають форму
третьої особи однини. Наприклад:
В обіймах з радістю журба.
Одна летить, друга спиня...
Одна летить, друга спиня...
Олександр Олесь
Дієслова II дієвідміни мають у
теперішньому часі таку систему закінчень:
Особа
|
Однина
|
Множина
|
перша
|
робл-ю, прош-у
|
роб-имо, прос-имо
|
друга
|
роб-иш, прос-иш
|
роб-ите, прос-ите
|
третя
|
роб-ить, прос-ить
|
робл-ять, прос-ять
|
Окрема група дієслів:
Особа
|
Однина
|
Множина
|
перша
|
дам, їм, відповім
|
дамо, їмо, відповімо
|
друга
|
даси, їси, відповіси
|
дасте, їсте, відповісте
|
третя
|
дасть, їсть, відповість
|
дадуть, їдять, відповідять
|
Дієслівні форми
|
|
інфінітив (неозначена
форма)
незмінювана форма, яка, називаючи дію або стан предмета, не вказує на час, особу, число, спосіб і відповідає на питання що робити? що зробити? |
любити,
судити |
безособові дієслова
означають дію без відношення до будь-якої особи |
світає,
морозить, думається |
дієприкметник
особлива змінна форма дієслова, яка виражає ознаку предмета за дією або станом і відповідає на питання який? яка? яке? які? |
зів’яле (листя),
освітлена (кімната) |
безособові форми на -но, -то
вказують на дію, виконану невідомою особою |
зроблено,
написано |
дієприслівник
особлива незмінювана форма дієслова, яка означає додаткову дію, що супроводить головну, виражену дієсловом, і відповідає на питання що роблячи? що зробивши? |
читаючи,
співаючи |
Запам’ятай!
– інфінітив завжди має суфікс -ти(-ть), іноді додається -сь(-ся);
– інфінітив має морфологічні ознаки – вид (доконаний чи не доконаний), а також перехідність або
неперехідність;
– у двоскладному реченні неозначена форма дієслова може виступати у функції будь-якого члена
речення;
– безособові дієслова виконують роль головного члена в односкладних безособових реченнях;
– інфінітив, безособові дієслова, дієслівні форми на -но, -то, дієприслівник – незмінювані форми
дієслова.
Інфінитив у реченні може бути будь-яким
членом речення.
1. Підметом: Любити – значить жити.
2. У складі простого і складеного дієслівного присудків: Я буду ходити до садочка.
Я можу малювати аквареллю.
3. Означенням: В Україні завжди існує обряд малювати писанки.
4. Додатком: Марія загадала збиратись.
5. Обставиною: Вепри вийшли з барлоги попастися.
1. Підметом: Любити – значить жити.
2. У складі простого і складеного дієслівного присудків: Я буду ходити до садочка.
Я можу малювати аквареллю.
3. Означенням: В Україні завжди існує обряд малювати писанки.
4. Додатком: Марія загадала збиратись.
5. Обставиною: Вепри вийшли з барлоги попастися.
Дієприкметник
|
|
ознаки дієслова
|
ознаки прикметника
|
– вид (доконаний чи недоконаний);
– час (минулий або теперішній) |
– змінюється за родами;
– змінюється за числами; – змінюється за відмінками; – узгоджується з іменником; – у реченні виступає означенням |
Запам’ятай!
1. Дієприкметник разом із залежними від нього словами утворює дієприкметниковий зворот.
2. Дієприкметниковий зворот відокремлюється, якщо стоїть після означуваного слова:
Настане день, обтяжений плодами.
Не страшно їм ні слави, ні хули.
Мої суцвіття, биті холодами,
ви добру зав’язь все-таки дали
Л.Костенко
3. Дієприкметниковий зворот відокремлюється завжди, якщо є означенням до особового
займенника: Посивілий під час останнього бою, він швидко наздоганяв свою частину.
4. Не відокрeмлюється дієприкметниковий зворот, якщо стоїть безпосередньо перед означуваним
словом: Оповитий тишею ліс мовчав.
Але якщо між дієприкметниковим зворотом та означуваним словом стоїть будь-який член
речення, то зворот відокремлюється комою: Оповитий тишею, мовчав ліс.
5. Дієприкметниковий зворот в реченні виступає поширеним відокремленим означенням.
6. Дієприкметниковий зворот має стояти якомога ближче до означуваного слова, інакше може
спотворитися зміст речення: Жоржини квітують влітку, розбуджені сонцем. –
Жоржини, розбуджені сонцем, квітують влітку.
7. Дієприкметниковий зворот не може бути розірваний іншим членом речення. Таке речення
потребує редагування: Засипана земля весняними квітами нагадувала килим. –
Земля, засипана весняними квітами, нагадувала килим.
Дієприкметники бувають активні та пасивні.
Активні дієприкметники виражають ознаку предмета за його ж дією. Утворюються лише від неперехідних дієслів теперішнього часу (від основи теперішнього часу (форми 3-ої особи множини) за допомогою суфіксів -уч- (-юч-), -ач- (-яч-), наприклад: ревучий, дрижачий та минулого часу (від основи інфінітива дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л-, наприклад: посивілий, опалий.
Пасивні дієприкметники виражають ознаку предмета за дією над ним. Мають ознаку минулого часу (від основи інфінітива або 1-ої особи однини теперішнього чи май бутнього часу дієслів доконаного виду за допомоги суфіксів -н-, -ен-, -єн-, -т-. Наприклад: написаний, ношений, скошений.
Запам’ятай!
Активні дієприкметники теперішнього часу в сучасній українській мові не вживаються;
їх творення і використання потрібно уникати, послуговуючись натомість конструкціями типу
той, що;
той, який;
ті, що;
ті, які тощо або добираючи відповідні іменники.
Запам’ятай!
Активні дієприкметники теперішнього часу в сучасній українській мові не вживаються;
їх творення і використання потрібно уникати, послуговуючись натомість конструкціями типу
той, що; той, який; ті, що; ті, які тощо або добираючи відповідні іменники.
Неправильно
|
Правильно
|
Відпочиваючі
санаторію
|
Ті, які
відпочивають у санаторії;
відпочивальники |
Від’їжджаючі
туристи
|
Туристи,
які від’їжджають
|
Дієприслівник
|
|
ознаки дієслова
|
ознаки прислівника
|
– вид
(доконаний чи недоконаний);
– перехідність або неперехідність; – час (минулий або теперішній) |
– у
реченні – обставина
|
Запам’ятай!
1. Дієприслівник разом із залежними словами утворює дієприслівниковий зворот.
2. Дієприслівниковий зворот завжди відокремлюється в реченні:
Дорошенко підходить до Сухомлина і, присівши, береться разом з ним чистити
батоги (О.Гончар).
3. Не відокремлюється одиничний дієприслівник, який стоїть в абсолютному кінці речення:
Дівчата, співаючи, йшли додому. –
Дівчата йшли додому співаючи.
4. Не відокремлюється дієприслівниковий зворот, який входить до фразеологізму:
Він біг киваючи п’ятами.
5. Дієприслівниковий зворот у реченні виступає поширеною відокремленою обставиною.
6. Дія, названа дієприслівником, повинна стосуватися в реченні того ж діяча, що й дія, названа
присудком.
Неправильно
|
Правильно
|
Вийшовши з
лісу, стежка закінчилася.
|
Коли я
вийшов з лісу, то побачив,
що стежка закінчилася. |
7. Не може мати дієприслівникового звороту односкладне безособове речення.
Неправильно
|
Правильно
|
Перебуваючи
в Парижі,
мені хочеться відвідати Лувр. |
Перебуваючи
в Парижі,
я хочу відвідати Лувр. |
Дієприслівники
|
|
теперішнього часу
|
минулого часу
|
творяться
від основи дієслова
теперішнього часу додаванням суфіксів -учи- (-ючи-), ачи- (-ячи-) |
творяться
від форми дієслова минулого
часу чоловічого роду доконаного виду додаванням суфікса -ши |
пишучи, малюючи
|
прийшовши, купивши
|
Немає коментарів:
Дописати коментар