21.05.2020
ЛЕКЦІЯ
Тема. Сполучник,
природа сполучника та сполучного слова
Дидактична мета заняття: пояснити учням відмінність сполучників від сполучних
слів, навчити правильно вживати сполучники в усному та писемному мовленні
Сполучники ми використовуємо чи не одразу, як
починаємо говорити: “тато і мама”, “братик і сестричка”.
Сполучником ми поєднуємо однорідні предмети, коли їх перераховуємо, або дії,
які відбуваються одночасно. Потреба застосовувати сполучники з’являється
постійно. Тому важливо про них знати більше!
Сполучник – це службова незмінна частина мови,
яка служить для з’єднання однорідних членів речення та частин
складного речення:
- Щасливиця,
я маю трохи неба і дві сосни в туманному вікні. Мене
ізмалку люблять всі дерева, і розуміє бузиновий Пан (Л.
Костенко).
Сполучник не буває членом речення.
Сполучники, як і прийменники, можуть бути багатозначними словами та
вступати у синонімічні відношення. Багатозначними можуть бути що, щоб,
як тощо:
- Щоночі, як місяць
зійде, він виходив на узлісся (часовий).
- У неї
очі – як зіроньки сяють (порівняльний).
- Вона не
сказала, як це сталося (з’ясувальний).
Сполучники-синоніми: і – й – та(у значенні і),
але – зате – проте, тож – тому, щоб – аби, бо – тому що, як – наче – ніби –
мовби – неначе … тощо.
Групи сполучників за значенням
(роллю в мові)
Сурядні – поєднують:а) рівноправні,
незалежні частини складного речення;
б) однорідні
члени речення.
|
Підрядні
– поєднують залежні
(підрядні) речення з головним у складному.
|
Н а п р и
к л а д: і, а, проте, однак, або, чи
|
Н а п р и
к л а д: як, бо, щоб, для того щоб
|
Види сурядних сполучників
№
|
Вид
|
Приклади
|
1.
|
Єднальні
|
і, й, та (в
значенні і), також, теж, ні…ні, ані…ані, та ще й, а
навіть: Все повторялось: і краса, й потворність
(Л.Костенко).
|
2.
|
Протиставні
|
а, але, зате, проте, однак,
та (в
значенні але), а втім, хоч…зате, як…так, не тільки…а й: Не
час минає, а минаєм ми (Л.Костенко).
|
3.
|
Розділові
|
або, чи, то, або…або, чи...чи, то...то, не
то...не то, хоч…хоч: Або пан або пропав
(Нар. мудрість).
|
Види підрядних сполучників
№
|
Вид
|
Приклади
|
1.
|
З’ясувальні
|
що, як, ніби: І кождий з нас те знав, що слави
нам не буде (І. Франко)..
|
2.
|
Обставинні:
|
|
а)
|
часу
|
Ледве, щойно, тільки, як, доки; як
тільки, після того як, відтоді як: Як тільки в зеленому гаю зозуля «ку-ку»
закує, я швидко вікно відчиняю (Із дитячої пісні).
|
б)
|
причини
|
бо, оскільки; тому що, через те
що, у зв’язку з тим що, завдяки тому що: І слави людської зовсім ми не
бажали, бо не герої ми і не богатирі (І. Франко).
|
в)
|
мети
|
щоб, щоби, аби; для того щоб:
Щоб багато
жити, треба працю любити (Нар. прислів’я).
|
г)
|
умови
|
якби, аби, як, якщо, коли; коли б,
як тільки: Якби вивчились так, як треба, то й мудрість би була своя
(Т.Шевченко).
|
ґ)
|
способу дії
|
як: Як постелиш,
так і виспишся (Нар. прислів’я).
|
д)
|
допустові
|
хоч, хай; незважаючи на те що,
дарма що: Хочсорочка одна, та біленька щодня (Нар. прислів’я).
|
е)
є)
ж)
|
Порівняльні
міри,
ступеня
наслідку
|
як, мов,
наче, ніби, ніж, немов, неначе, мовби, мовбито, нібито, неначе, неначебто,
немовбито: Комусь, як мара, йому, як зоря
(Нар. прислів’я).аж; що аж, що й: Закипіло, заревло навкруги,
аж річка охнула (Панас Мирний).
так
що: Хутір
ховався серед дерев, так що влітку іншу хатку даремно очима
шукатимеш (М. Трублаїні).
|
Групи сполучників за будовою
Прості
|
Складні
|
Складені
|
непохідні, їхнє походження
визначити важко
|
утворені з двох чи більше
непохідних слів (пишуться разом)
|
утворені з повнозначних слів і
сполучників (пишуться окремо)
|
й, і, а, ні, та, то, бо,що
|
зате, однак, або,якщо, якби,
щоб, нібито,
немовбито,
неначебто, ніби
|
через те
що, для того щоб, зтим щоб, незважаючи на те
що, в міру
того як, перед
тим як,
дарма що, так що
|
Групи сполучників за способом
уживання
Одиничні
|
Повторювані
|
Парні
|
|
уживаються між однорідними членами
речення або частинами складного речення один раз
|
уживаються між однорідними членами
речення або частинами складного речення не менше двох разів
|
уживаються між однорідними членами
речення або частинами складного речення тільки у парі
|
|
а, бо, та, але, щоб, немовби
|
чи…чи, то…то, ні…ні,і…і,
або…або, хоч…хоч
|
не тільки…а (але) й, як…так і, хоч… але, якщо…то, як не… так, чим…тим, що…то, не стільки…скільки,
коли…то
|
|
Стара свита, та по-новому
пошита (Нар. прислів’я).
|
І жнець, і швець, і надуду
грець (Нар. прислів’я).
|
||
Що голова, то й
розум (Нар.прислів’я).
|
Групи сполучників за походженням
Непохідні
|
Похідні (утворені від інших
частин мови)
|
Їх походження встановити не
можливо: а, чи, а, але, й
|
Утворені з інших частин
мови: проте, щоб, якби, тому що, через те що
|
Розрізнення сполучників та
однозвучних сполучень слів
№
|
Сполучники – пишуться разом
|
Інші частини мови – пишуться
окремо
|
1.
|
Сполучники можна замінити іншими
синонімічними сполучниками: зате,
проте – а, але, однак; таж – адже, тож – тому, якби – коли
б, якщо – коли, щоб – аби, притому – до того ж:Хоч не застав Івана
вдома, зате (проте) прогулявся.
|
Інші частини мови: прийменник
і займенник, займенник і частка, прислівник і частка – такій заміні
не підлягають: За те оповідання його похвалили.Частки б,
би, ж, же можна переставити
на інше
місце в реченні, і зміст не
зміниться:
Як мені хотілося б скласти
екзамен на відмінно.
|
2.
|
Сполучники
членами речення не бувають і не відповідають на питання.
|
Займенники,
прислівники є членами речення і відповідають на питання: яка? та ж;
про що? – про те; за що? – за те; при
чому? – при тому
|
3.
|
У
сполучниках якби, якщо наголос падає на останній
склад: Якби мені черевики, то пішла б я на
музики(Т.Шевченко).
|
На прислівник як завжди
падає логічний наголос: Як би мені хотілося
скласти екзамени на відмінно.
|
Зверніть увагу! Прості речення у складному можуть
з’єднувати сполучні слова – самостійні частини мови, які є
членами речення: відносні займенники (хто, що, який,
чий, котрий, скільки); прислівники (де, куди, звідки, коли,
відколи, чому): Пишіть листи і надсилайте вчасно, коли їх
ждуть далекі адресати, коли є час, коли немає
часу і коли навіть ні про що писати (Л.Костенко).
Розрізнення сполучників та сполучних
слів
№
|
Сполучники
|
Сполучні слова
|
1.
|
Не бувають членами речення: Слухай, діброво, що ліс
говорить (Нар. прислів’я); Вона сказала, що була вдома. В обох
реченнях сполучник що приєднує підрядну частину, підмет якої
або наявний (ліс), або його можна підставити (…що вона була вдома).
|
Є членами речення: Вона так гарно
намалювала сімейку грибів-боровиків, що стали в
коло на лісовій галявині (В. Чухліб).Що можна замінити або
іншим сполучним словом (які), або словом-об’єктом із першого
простого речення (гриби-боровики).
|
2.
|
На сполучники не падає логічний
наголос: Вона сказала, що була вдома. Наголос
падає на слово вдома.
|
Часто вимовляються з логічним
наголосом: Вона знала, хто був у парку. Наголос
падає на слово хто.
|
3.
|
Підрядну частину із сполучником не
можна замінити питальним реченням: Грицунь сказав, що він іде
найматись (В.Винниченко)
|
Часто (але не завжди) підрядну
частину можна замінити питальним реченням: Звідки вони взялися, ніхто
ні в кого про те не спитав. (Звідки вони взялися?)
|
Немає коментарів:
Дописати коментар