14.05.2020
ЛЕКЦІЯ
Тема. Дієприкметник та
дієприслівник як особливі форми дієслова
Дидактична мета заняття: навчити учнів утворювати
особливі форми дієслова, правильно вживати їх в усному й писемному мовленні,
визначати їхню роль у реченні.
Так само, як і прикметник, дієприкметник має рід (чоловічий,
жіночий, середній); число (однина й множина); відмінок.
Увага! Рід
дієприкметників визначають лише в однині.
У реченні дієприкметник є означенням, рідше частиною складеного
іменного присудка: Коні дружно тюпали по забитій снігом
дорозі (Г. Тютюнник). В хаті по-хазяйськи чисто, лавки й
вікна помиті, а на вікнах стоять у кухликах квіти (І.
Нечуй-Левицький).
За ознакою стану дієприкметники поділяють на активні та
пасивні. Активні виражають ознаку предмета за його ж дією.
Вони мають форму теперішнього й минулого часу. Активні дієприкметники
теперішнього часу утворюють від основи теперішнього часу перехідних і
неперехідних дієслів недоконаного виду за допомогою суфіксів -уч-,
-юч- для дієслів першої дієвідміни й -ач- -яч- – другої: працю-юч-ий. Активні
дієприкметники минулого часу утворюють від основи інфінітива неперехідних
префіксальних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л-: посиві-л-ий,
зів’я-л-ий.
Увага! Активні дієприкметники з суфіксом -ш- в
українській літературній мові не вживають (виняток: перемігший,
здолавший). Не утворюють їх і від дієслів із постфіксом -ся. Взагалі,
активні дієприкметники теперішнього часу в сучасній українській літературній
мові маловживані. Найбільш поширеними способами їх заміни є такі (у
дужках подано неправильний варіант):
1.
заміна
іменником у Н. в. : відпочивальники (неправильно відпочиваючі),
кочівники (кочуючі), зростання хвилі репресій (зростаюча хвиля), вірячи
(віруючі), голова зборів (головуючий);
2.
вживання
іменника-прикладки: бізнесмен-початківець (початкуючий), одяг для
мам-годувальниць (годуючих), пенсіонери-працівники (працюючі),
пенсіонери-непрацівники (непрацюючі); фірми-конкуренти (конкуруючі);
3.
заміна
іменником у Р. в. : лампи енергозбереження (енергозберігаючі);
4.
вживання
іменника з прийменником для: деталі для комплектування
(комплектуючі);
5.
заміна
однокореневим прикметником: осяйна посмішка (сяюча); захоплива повість
(захоплююча), мандрівний сюжет (мандруючий);
6.
заміна
не однокореневим прикметником: бурхливе море (вируюче);
7.
послуговування
прикметником-синонімом: теперішні, здавна усталені норми, сучасні
(існуючі). У цьому випадку форму потрібно обирати залежно від
контексту. Променисті очі (сяючі), таємничий, загадковий погляд
(інтригуючий);
8.
вживання
складного прикметника: працелюбний, волелюбний (люблячий працю, волю);
9.
заміна
прикметником із фінальною частиною –альн-: освіжувальний
напій, душ (освіжаючий);
10.
послуговування
прикметником із прийменником для: характерний для
(характеризуючий);
11.
вживання
дієприслівникового звороту: проживаючи в Києві (проживаючий);
12.
заміна
дієсловом: не працює світлофор (непрацюючий);
13.
усунення
зайвого за змістом дієприкметника: постійна виставка (постійно діюча);
14.
заміна
підрядним реченням: який прагне (прагнучий), які подорожують
(подорожуючі);
15.
вживання
активного дієприкметника минулого часу: зросла хвиля активності
(зростаюча);
16.
послуговування
пасивним дієприкметником на –н, -т: розламаний (розламуючийся).
Останні два способи уникнення активних дієприкметників
теперішнього часу рідше вживані, тому що вони не показують процессу розгортання
дії , те саме стосується й пасивного дієприкметника минулого часу, тому треба
уважно перевіряти, чи уможливлює таку заміну контекст.
Пасивні дієприкметники
вказують на ознаку предмета за дією, яку над ним виконують чи виконали. Їх
утворюють від основи інфінітива перехідних дієслів доконаного й недоконаного
виду за допомогою суфіксів -н-, -ен-, -т-: сказа-н-ий, заверш-ен-ий, загорну-т-ий. Пасивін дієприкметники з
суфіксом –єм не властиві українській мові очолюваний
(возглавляємий); незначна кількість утворень із суфіксом –им здебільшого
може бути замінена на українські відповідники: наявний, явний, реальний
конфлікт (видимий конфлікт).
Увага! У
суфіксах дієприкметників пасивного стану потрібно писати одну буква н:
нездоланий, незлічений, нездійснений. Дві
букви нн пишуть у прикметниках дієприкметникового походження,
коли наголос падає на суфікс: нездоланний, незліченний,
нездійсненний.
Дієприкметник разом із залежними від нього словами називають дієприкметниковим
зворотом. Дієприкметниковий зворот може стояти перед означуваним словом і
після нього: Чорніло небо, обсипане подекуди зірками (І.
Нечуй-Левицький).
Увага! Дієприкметниковий
зворот повинен стояти якомога ближче до означуваного слова, окрім того, зворот
не можна розривати іншими членами речення.
У реченні дієприкметниковий зворот виконує функцію означення,
зокрема й відокремленого означення.
Дієприслівник
Дієприслівник – це незмінювана дієслівна форма, яка, пояснюючи головне дієслово,
називає додаткову дію та відповідає на запитання що роблячи? що
зробивши? Дієприслівник поєднує ознаки дієслова й прислівника.
Дієприслівник із дієсловом має такі спільні ознаки: близьке лексичне
значення: їдучи поїздом і їхати поїздом; твориться від дієслівних
основ: написати – написавши, спостерігати – спостерігаючи; зберігає
вид того дієслова, від якого утворений: працювати – працюючи; виступити
– виступивши; має значення перехідності/неперехідності: розмовляючи
з ним, висвітлюючи проблему. Так само, як і прислівник, дієприслівник не
змінюється, пов’язується з основним дієсловом синтаксичним зв’язком прилягання,
у реченні виконує функцію обставини: Він дуже гарно сміється, назбируючи
на вії місячне сяйво (М. Стельмах).
Дієприслівники, як й інші форми дієслова, бувають доконаного й недоконаного виду.
Дієприслівники недоконаного виду утворюють від основи теперішнього часу дієслів
недоконаного виду за допомогою суфіксів -учи (-ючи) для першої
дієвідміни й -ачи (-ячи) для дієслів другої дієвідміни: чита-ючи,
сид-ячи. Дієприслівники доконаного виду утворюють від основи інфінітива за
допомогою суфікса –ши (якщо основа закінчується на
приголосний) і –вши (якщо основа закінчується на
голосний): застерегти – застерігши, прочитати – прочитавши.
Дієприслівники також утворюють від дієслів, які закінчуються на -ся,
-сь: посміхаючись, посміхнувшись.
Дієприслівник із залежними від нього словами формує дієприслівниковий
зворот, який у реченні виконує функцію відокремленої обставини,
через що цей зворот завжди потрібно виділяти комами: Сторож, несучи
снідання, стукнув дверима (П. Мирний).
Увага! Дія, названа дієприслівником, повинна стосуватися в реченні того ж
діяча, що й дія, названа присудком. Неправильно: Прочитавши про
мандрівника, у мене теж виникло бажання подорожувати. Правильно: Коли
я прочитав про мандрівника, у мене теж виникло бажанн я
подорожувати.
Немає коментарів:
Дописати коментар